Як викликати
інтерес до читання у сучасних дітей: проблеми дитячого читання та шляхи їх
розв‘язання
Як викликати інтерес до читання у сучасних дітей:
проблеми дитячого читання та шляхи їх розв‘язання
Падіння
інтересу до читання – загальносвітова тенденція. Сьогодні, вивчаючи читання
дітей і підлітків як соціальне явище, фахівці різних країн приходять до
тривожних висновків. Чисельні соціологічні дослідження в Росії та Україні
фіксують переміщення читання у структурі дозвілля дітей на 4-6 місце. Це
підтверджують проведені в Україні соціологічні опитування, здійснені Інститутом
соціології НАН України. За їхніми даними, у структурі культурного дозвілля
людей на перше місце виходить звернення до мас-медіа (телебачення, радіо,
преса). Значно знизився соціальний статус книги.
Роблять
висновки, що сьогодні юний читач – якісно новий тип читача. Змінилися
дозвіллєві переваги дітей, їхні пізнавальні і читацькі інтереси, джерела
одержуваної інформації. Однією з основних тенденцій дитячого читання сьогодні
стало домінування "ділового" читання над читанням "для
душі". Отже, можна зробити висновки, що учні не прагнуть охопити тему
цілком, розглянути її під різними кутами зору, прочитати щось додатково. Дитина
не перестає читати – просто її читання стає іншим, а саме: більш
індивідуальним, прагматичним, інформаційним і поверхневим.
Одним
із "винуватців" відлучення дітей від дозвіллєвого читання називають
комп'ютер – цей неперевершений компаньйон в іграх і пошуку цікавої інформації.
Втім, бібліотекарі вже дійшли висновку, що краще не обвинувачувати ЕОМ у
витисненні книги, а використовувати його на користь читанню. Комп'ютер для
бібліотекаря – це засіб та інструмент швидкого, точного, повного отримання
інформації. Завдяки комп'ютеризації стало більш очевидно, що бібліотека – центр
збереження і поширення не тільки самих документів інформації, а й орієнтир для
читачів у пошуку інформації про документи, навіть тих, яких немає у наявності.
Крім того, комп'ютер – це привабливий для дітей технічний засіб, ще один із шляхів
залучення до бібліотеки, засіб пробудження інтересу до книги, до пізнання. Адже
від знайденої за допомогою комп'ютера інформації читачі потім переходять до
книжкових полиць. Такий своєрідний міст між віртуальним світом і реальною
бібліотекою сприяє росту її популярності, поєднуючи старі форми з новітніми
інформаційними технологіями, перетворюючи бібліотеку в особливе інтелектуальне
середовище, що спонукає до здобуття знань.
Бібліотекар
у системі "користувач-комп'ютер" повинен бути активним, технологічно
підготовленим професіоналом, психологом і педагогом. Сьогодні місія
бібліотекаря полягає, насамперед у тому, щоб допомогти користувачам
зорієнтуватися не тільки у безмежному просторі книг і традиційних носіїв
інформації, але й у світі електронної інформації.
Опрацювавши
багато матеріалів колег та з власного досвіду можна стверджувати, що попри
основні завдання: інформаційного забезпечення навчального процесу, роботи з
вчителями – інформування про нову методичну і педагогічну літературу, підбір
додаткової літератури до уроків і класних заходів, роботи з батьками,
бібліотекар навчального закладу відіграє важливу роль у первинному залученні
дітей до читання. Шкільна бібліотека більш ніж будь-яка інша наближена до
дитини. У публічну дитячу бібліотеку дитина піде у тому випадку, якщо в неї уже
сформована потреба у читанні. Шкільну не мине ніхто.
Завдяки
своїй наближеності до дітей, постійному контакту з учителями і батьками
бібліотекар має можливість спостерігати дитину в різних сферах її життя – в
бібліотеці, на уроці, з друзями на перерві або на святі – завжди може
порадитися з вчителем, класним керівником. Вчитель у свою чергу може вирішувати
деякі педагогічні проблеми не безпосередньо, а використовуючи можливості
бібліотеки. Участь шкільного бібліотекаря у житті школи, підготовці свят і
спільних уроків з вчителями дає великі можливості для залучення дітей до
читання та прищеплення їм культури роботи з книгою. Коли батьки підтримують
контакт зі школою, бібліотека повинна звертати увагу на те, що і як читають
діти. В цьому полягає ще одна важлива особливість роботи шкільних бібліотек.
Та
якщо вже говорити про вплив на дитяче читання, то саме ця включеність в
життєвий простір дітей і навчальний процес школи роблять роботу бібліотеки
особливо важливою.
Бібліотекар
перебуває в школі увесь час на очах дітей. Навіть тоді, коли дитина ходить в
бібліотеку лише два-три рази на рік за підручниками (адже буває і так), вона
все одно знає співробітників бібліотеки в обличчя, хочеш не хочеш знає, що
відбувається в стінах бібліотеки і в школі. Раніше або пізніше щось її
зацікавить. Крім цієї непрямої дії, яка безумовно є в кожній школі, де
бібліотека – не лише пункт видачі підручників, бібліотекар може впливати на
читання дітей через їх друзів, вчителів, через спільну підготовку заходів в
класі.
У
бібліотекаря із будь-яким учнем інша форма стосунків: за ними не стоїть ні
зроблене домашнє завдання, ні оцінка в класному журналі або проблеми поведінки
на уроці. Учень для бібліотекаря – читач, а не двієчник або відмінник, не
паїнька або хуліган. Це інше спілкування. Воно може бути більш довірливим або
більш діловим, але воно дає інші можливості, як на мене – більші, ніж навіть в
учителя. Часто в школі бібліотека – місце неформального спілкування. Кому не
доводилося бачити дітей, що приходять в шкільну бібліотеку просто так? Не за
книгою, не у справі – поспілкуватися. І саме тут необхідно звернути увагу на
самоосвіту бібліотекаря адже читачі бажають бачити бібліотекаря людиною
ерудованою, обізнаною, з почуттям гумору, готовою до спілкування, а ще,
безумовно, це повинен бути майстер своєї справи, актор, педагог, який
налаштовував би юних користувачів бібліотеки на плідну співпрацю з книгою,
створював атмосферу гармонійного сприйняття ними книги, ауру доброзичливості та
взаєморозуміння. Бібліотекар сам повинен бути обізнаним і активним читачем.
Для
цього бібліотекарі загальноосвітніх навчальних закладів м. Славутича
організовують та беруть участь у семінарах, тренінгах, круглих столах,
конференціях. Щороку працює “Школа майстерності бібліотечного працівника”,
традиційним стало проведення дискусійних гойдалок, тема яких у цьому
навчальному році «Сучасна література в колі читання бібліотекарів”.
Оскільки
особистість значною мірою формується у дитячі і шкільні роки, то потреби,
навички й інтереси читання дорослого, в основному, залежать від його ставлення
до книги у дитинстві. Отже, якщо ми хочемо, щоб завтрашній читач захоплювався
книгою і читанням, мав різнобічні інтереси, то сьогодні ми повинні приділяти
увагу, дітям, їхньому ставленню до книги і бібліотеки. Батьки, як організатори
дитячого читання мають стати союзниками з відродження престижу читання у дітей
та підлітків.
Багато
шкіл вже прагнуть зробити бібліотеку не лише інформаційним, але і культурним
центром школи, об'єднуючи у себе вчителів, дітей, батьків.
Відомий
бібліотекознавець Георгій Полікарпович Фонотов якось сказав, що якщо в
країні дуже добре розвинені і ведуть педагогічну роботу шкільні бібліотеки –
про решту можна не турбуватися. Діти, що виросли в школі з такою
бібліотекою не допустять згасання культури, створять всі інші необхідні їм
бібліотеки, школи, музеї. Хочеться сподіватися, що так коли-небудь буде. Будуть
шкільні бібліотеки центром життя школи.
З усього вище зазначеного можна сказати, що
для залучення дітей до книги батькам, вчителям, бібліотекарям необхідно спільно
діяти у вихованні інтересу до читання. У бібліотеках поряд із традиційними
формами роботи активно використовувати новітні інформаційні технології,
проводити різноманітні цікаві заходи спрямовані на залучення дітей до читання,
керівникам дитячого читання займатися самоосвітою адже “Читання – шлях до
успіху ”.
На
державному рівні необхідне прийняття конкретних практичних заходів: створення
урядових програм, що забезпечують видання й поширення книг для дітей і
підлітків; проведення циклу виховних заходів у дитячих дошкільних установах,
середніх і вищих навчальних закладах, бібліотеках, книгарнях-клубах; створення
спеціальних теле- і радіопрограм, цільове використання ЗМІ, у першу чергу
"книжкових" газет і журналів.