Психологічна консультація у бібліотеці

Психологічна допомога у бібліотеці

Все найкраще, що є на землі, починається з сім’ї. Мамина ласка, батьківська порада, бабусина доброта, дідусева мудрість, тепло хатнього затишку в колі рідних на все життя залишають глибокий слід у душі та серці кожної людини. Завжди якось по-особливому зворушливо, з великою теплотою згадується те родинне гніздо, з якого ми вийшли у світ широкий. Кожному буває необхідно поговорити відверто, віч-на-віч, особливо коли на серці тяжко і життя втрачає сенс. Для психолога немає заборонених тем, немає нічого в людині, що можна засуджувати, або вважати неприродним.

8 лютого 2017 року в бібліотеці-філії №14 група молодих батьків мала змогу в індивідуальному порядку поспілкуватися із психологом Оленою Загожою з міського Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, обговорити проблеми в сім’ї, проблеми, які виникають у вихованні дітей.

Розмова «Сім’я – елемент людського спілкування» стала основною темою другого засідання клубу бібліотеки «Родина, родина від батька до сина».

«У сучасному житті проблеми виховання дітей, мабуть, є у кожної родини. Розібратися, як правильно батькам поводити себе з дітьми в тій чи іншій ситуації, завжди нам допоможе  психолог», – зауважила пані Оксана Мартинюк. Я дуже вдячна, що у бібліотеці-філії №14 організовані безкоштовні консультації психолога».

До засідання клубу бібліотекарі по темі розмови підготовили добірку цікавих матеріалів.

До Всеукраїнського дня бібліотек

Легенда про бібліотекаря

     Було у батька три сини. Перед смертю він подарував кожному по книзі і звелів розпорядитися подарунком як хто захоче і, розпорядившись ним, посадити на могилі батька по жолудю.
    Поховали батька. Як він сказав, так і зробили. Старший син продав свою книгу і купив щось потрібне для господарства. Середній поставив на видне місце, як пам'ять про батька. А молодший взяв свою книгу і пішов до людей. Куди б він не заходив, в кожній хаті давав почитати батькову книгу або читав і розповідав сам. І люди були дуже вдячні юнакові, годували його, давали притулок на ніч. А коли бували у його селі, то обов’язково відвідували могилу його батька і дякували за хорошого сина, який за допомогою розумної книги подарував їм багато гарних думок і зробив добрішими їхні серця.
    Пройшов час. Жолудь старшого сина згнив і пропав, середнього сина – дав кволий росток, який пожовтів і засох. А з жолудя молодшого сина почав рости молодий дубок, який перегнав берізки і сосни, пішов угору, розкинув назустріч небу і хмарам свої могутні гілки.
Багато весен і зим сплило по річці часу. Люди забули імена синів того батька. Але мудре насіння знань з мудрої батьківської книги дало міцні ростки. Ті знання передавалися з покоління в покоління, збагачувалися новими. Давно змінилося одне покоління іншим і тільки вічнозеленим залишається той дуб.
Така легенда - легенда про юнака-бібліотекаря, який приніс людям знання. Його справа стала безсмертною.

Корисні поради батькам

“Кілька порад батькам 

як зацікавити дитину читанням”

v Намагайтеся, щоб індивідуальне читання стало потребою дитини. Тому подавайте їй приклад, показуючи, як вам подобається читати. Тримайте вдома, в робочому кабінеті велику кількість книг та журналів. Нехай ваші діти бачать Вас за книгою кожного дня. !

v Давайте дітям дивитися ваші книжки. Читайте їм уривки з неї вголос. !

v Вибирайте і приносьте дітям книги, які відповідають їхньому віку та індивідуальним потребам (заняття спортом, догляд за тваринами), включаючи сюди і художню, і довідкову та пізнавальну літературу. !

v Вибирайте в бібліотеці книжки разом з дітьми. Дуже важливо вибирати про що читати. Якщо дитина читає неохоче, вибирайте книжки, сюжети яких змусять її всміхнутись. Якщо ви ще й спробуєте виразно прочитати кілька цікавих розділів, дитина обов’язково зацікавиться книгою. !

v Зацікавте дітей яким-небудь хобі чи діяльністю, котра потребує читання, і, головне, подобається їм. Конструюйте, грайте в настільні ігри, оскільки такі заняття потребують читання інструкцій, а надалі й потреби в більш повній інформації. !

v Заохочуйте дітей до листування з друзями, родичами, навіть з уявними улюбленими героями. !

v Розповідайте дітям про книжки, які ви читали в дитинстві, пропонуйте їм самим складати казки, вірші, історії. Записуйте їх в окремий зошит, прикрашаючи його малюнками. Пізніше дитина сама захоче перечитати ці записи вам або своїм друзям, брату,сестрі. !

v Не карайте дітей за будь-яку провину читанням.

Казка у житті дитини

РОЛЬ ДИТЯЧИХ КАЗОК У ВИХОВАННІ ДІТЕЙ

Казка є невід'ємним елементом у вихованні дітей. Вона доступною мовою вчить дітей життя, розповідає про добро і зло. Діти легше розуміють казку, ніж прісну доросле мова. Тому якщо дорослі хочуть допомогти пояснити щось дитині, підтримати його, доведеться згадати мову дитинства - казку.

 Читаючи і розповідаючи казки, ми розвиваємо внутрішній світ дитини. Діти, яким з раннього дитинства читалися казки, швидше починають говорити правильно висловлюючись. Казка допомагає формувати основи поведінки і спілкування. Роль дитячих казок розвивати фантазію і уяву дитини, а так само його творчий потенціал.

Для читання казок важливо вибрати «правильне» час, коли дитина буде спокійним і в доброму гуморі. Можна робити це перед сном, коли є час обговорити казку. Читати потрібно із задоволенням і не відволікатися, це принесе більше користі і позитивних емоцій. Казки розширюють пізнання дітей. Форма сприйняття добра і зла у дорослих не є подібною. Діти не можуть сприймати інформацію в такій формі, їм необхідна образність, гра.

Роль дитячих казок у вихованні дітей не може бути не помічена. Дитина, представивши образи, вчиться розуміти внутрішній світ героїв, співпереживати їм і вірити в сили добра. Роль дитячих казок не обмежується тільки приємним проведенням часу. Казки можна розглядати як спосіб зняття тривоги у дитини.

За допомогою казок можна допомагати долати негативні сторони, що формується. Вибираючи казку для дитини обов'язково треба враховувати особливості психоемоційного розвитку вашого малюка. Дитячі казки розширюють словниковий запас малюка, допомагають правильно будувати діалог, розвивають зв'язну логічну мову. Не менш важливо зробити мова дитини емоційною, красивою, образною. Формується уміння ставити запитання. Так само у вихованні крім інтуїтивного формування основ усного мовлення, необхідно спеціальне навчання. Велике значення треба приділити конструюванню слів, пропозицій, словосполучень. Дуже важливий зв'язок між мовною та розумовою діяльністю дітей. Казка ще повинна сприяти спілкуванню.

Якщо звертати увагу на нелюбих і улюблених героїв дитини, можна вчасно виявити і скоригувати можливі психологічні проблеми дитини. Фантазію дитини легко направити як у позитивний, так і в негативне русло розвитку. Починати краще з чарівних казок мають простий сюжет. Виховання казкою має сприяти вихованню впевненості в собі і своїх силах.

Автор : МАЗУР О.І.

Корисне для батьків!!!

Ведемо дитину в перший клас. Поради психолога батькам першокласників

Підготовка до школи – процес і урочистий, і хвилюючий одночасно. І не тільки для малюка, який вже через місяць стане "дорослим" школярем, але і для його мами і тата. Часом більше самих першокласників хвилюються їхні батьки, які мучаться думкою, чи готовий їх синок чи донька до першого класу. До того ж напередодні школи майбутні першокласники нерідко задають їм питання, на які складно відповісти навіть дорослому.

Саме тому ми постаралися відповісти на "недитячі" питання майбутніх першокласників і дати поради батькам про те, як підготувати дитину до шкільного життя. Поданий матеріал пропонується для батьків майбутніх першокласників та для шкільних психологів і вчителів початкових класів для роботи з батьками.

Влаштуйте прогулянку до школи. Обов'язково проведіть дитині невелику екскурсію до школи: походіть по двору і навколо неї, а потім увійдіть всередину. Бажано показати дитині, в якому класі вона буде вчитися, де знаходиться туалет (до речі, якщо дитина привчена ходити в туалет тільки вдома, то не буде зайвим під час прогулянок по місту поводити її в громадські туалети) та їдальня. Періодично можна ходити гуляти до школи, граючи по дорозі у щось. Так дорога до школи буде завжди викликати хороші асоціації у малюка.

Збирайте портфель та одягайте форму. Непогано кілька разів за місяць потренувати збори до школи: нехай першокласник самостійно надіне шкільну форму. Потім мама або тато, розкидавши його шкільне приладдя по підлозі, покаже, як збирати портфель і що куди класти.

Грайте в школу. Батьки можуть посадити дитину серед іграшок і провести "урок", при цьому попросити малюка встати, коли мама- "вчителька" входить в "клас", потім сісти за парту, взяти в руку ручку, відкрити зошит. Так для дитини не будуть незвичними ці "команди", коли вона почує їх у школі, і вона легко їх виконає. Також доведеться пояснити першокласникові, що в школі його будуть називати за прізвищем. Тому необхідно навчити його реагувати і відгукуватися на прізвище, наприклад, у грі в школу звертатися не інакше як "Петров", "Сидоров" і т. д.

До того ж безліч дитячих письменників описують у своїх розповідях маленьких дітей, які збираються піти до школи. Нехай головний герой якоїсь книжки супроводжує малюка на всіх етапах підготовки до школи. Тоді він стане впевненіше, знаючи, що безліч дітей навколо теж йдуть до школи, як і він.

Автор: Юрченко Тетяна Михайлівна
Посада: викладач педагогіки та психології.

Для батьків

МЕМОРАНДУМ ДІТЕЙ СВОЇМ БАТЬКАМ

1.Не зламайте мене. Я абсолютно точно знаю, що я не повинен мати все те, чого я про­шу. Я тільки перевіряю вас.

2.Не бійтеся бути рішучими зі мною. Мені це подобається, оскільки тоді я знаю, як далеко зайшов.

3.Не застосовуйте до мене силу. Це переко­нає мене, що силою можна вирішити все. Я швидше відгукнуся, якщо мене просто пове­дуть за собою.

4.Не будьте непослідовними. Це заплутує мене, я можу відмовитися навіть від того, що добре знаю та вмію робити.

5.Не давайте зайвих обіцянок, якщо ви не мо­жете їх виконати. Я можу втратити довіру до вас.

6.Ніколи не піддавайтеся на мої провокації, коли я кажу або роблю щось для того, щоб за­смутити вас. Інакше я й надалі намагатимуся здобувати такі «перемоги».

7.Не дуже засмучуйтеся, коли я кажу «Я не­навиджу тебе». Я не маю на увазі саме це, але хочу, щоб ви почувалися себе винними за те, що зробили мені зле.

8.Ніколи не змушуйте мене почуватися себе маленьким. Я обов'язково зреагую і виставля­тиму себе «великою цяцею".

9.Не акцентуйте уваги на моїх «поганих звич­ках». Це тільки надихне мене продовжувати ро­бити саме так.

      10. Не робіть зауважень у присутності чужих людей. Я краще зрозумію все, коли ви спокійно поговорите зі мною віч-на-віч.

      11.Не обговорюйте мою поведінку, коли конфлікт у розпалі. З багатьох причин я не дуже добре вас зрозумію. Абсолютно правильно ви­магати від мене нормальної поведінки, але да­вайте поговоримо про це пізніше.

Дитячому психологу

Групова робота для дитячого психолога

Одним із напрямків роботи практичного дитячого психолога є групова робота.

З досвіду можу сказати, що існує кілька простих правил, які слід притримуватись психологу, який працює з групами дітей.

1. Кількість учасників визначається числом, яке означає вік дітей. Тобто для 4-х річок оптимальним буде 4 учасника.

2. Вправи, які спрямовані на розумову роботу повинні чергуватися з вправами, які дозволяють розслабити чи напружити тіло (динамічні вправи).

3. Тривалість заняття для різних груп дітей різна (дошкільники – 30-35 хв., молодші школярі 40-45 хв., підлітки – до години).

4. Для зручності варто притримуватись певної структури заняття – вправа на початок; завдання, які розкривають зміст теми; вправа на прощання. Дуже добре, якщо заняття супроводжуються певними ритуалами. Якщо ви бачите, що динаміка групи налаштована на вправи іншого формату (не такого як ви запланували), то варто швидко перелаштуватись і йти за групою.

5. Для підтримання певної дисциплін варто озвучити декілька(!) правил і намагатися слідкувати за їх дотримання. Чим молодші діти, тим менше правил слід вводити. Я зазвичай слідкую за тим, по-перше, щоб всі діти були включені в роботу (для діток які відмовляються виконувати завдання або просто втомились в нас завжди є місце біля нашого “кола” на подушці, де малюк може просто полежати, але гратися забороняється) і, по-друге, щоб діти не проявляли фізичного насилля один до одного (до речі, конфлікт на групі – це завжди прекрасний спосіб спробувати і навчитися вирішувати його прийнятним способом).

Дитячий практичний психолог

Анна Луньова