Перший раз, у перший клас!Поради батькам

10 фраз дитині, які я не сказала своїй дитині перед школою! А даремно…

І ось чергове 1 вересня. І я задумалася, що б я сказала дитині, якби вела її в перший клас, володіючи нинішнім своїм батьківським досвідом?

Так ось, мабуть, Макаренко, якби він зараз воскрес і дізнався, що б я сказала, спочатку довго та енергічно бив би мене по щоках ганчіркою, а потім би так само чарівно безсило ридав, забившись у куток.

Тому що моя пам’ятка першокласнику виглядала б так, і говорила б я це все голосом Дона Корлеоне:

10 фраз, які я не сказала своїй дитині перед школою. А даремно!

1. Не  біжи за хорошими оцінками

Ніякої цінності в них немає. Ти ставиш собі планку сам, внутрішньо, а не рядком оцінок в журналі.

2. Ти не зобов’язана ні з ким дружити, досить бути привітною

Так, книжки про шкільну дружбу – прекрасні. Але може так статися, що «твоєї» людини в цьому колективі просто немає. Не засмучуйся, все попереду!

3. У школі вже немає «милих діток»

Ти потрапляєш в колектив, в якому зібралися вже повноцінні, хоча і все ще маленькі особистості. Колектив цей пройде майже повним складом 11 шкільних років. І сильні особистості відчують це відразу. З першого дня почнеться вибудовування відносин. Постарайся вписатися в колектив гідно. Не давай себе в образу.

4. Не вступай у відносини цькування

Якщо в колективі склалася така ситуація – не будь в складі стада, яке топче ногами того, хто слабший. І розкажи про цю ситуацію мені. Я знайду правильного дорослого в школі, щоб її викорінити.

5. Ніхто не може сміятися над тобою і принижувати. Особливо учитель

Ось наша вчителька в молодших класах вважала себе спадкоємицею Петросяна і дуже любила прилюдне висміювання помилок, і взагалі прилюдне висміювання. Так ось це – неправильно!

6. Учитель – НЕ беззаперечний авторитет

При всій повазі до місії вчителя, я на своєму віку бачила настільки неприємних по-людськи, жорстоких, скривджених на життя, слабких, дурних – різних – вчителів, що ніколи і ні за що не сказала б своїй дитині «учитель завжди правий». Це не так. Буває, що вчитель помиляється. Але, можливо, він прекрасна людина, здатна бути Вчителем з великої літери, і саме він першим прийде тобі на допомогу в скрутній ситуації. Придивимося по ходу навчання, не переживай.

7. Ти маленька, але це не означає, що з тобою можна робити все, що завгодно

Якщо ти не хочеш їсти під час шкільного сніданку – ти маєш на це право. Якщо ти хочеш в туалет – ти можеш вийти, попередивши вчителя. Вимагай до себе поваги, а й інших поважай.

8. Тобі не можуть загрожувати

«Зламаю твій телефон». «Заберу і не віддам». «Прибери волосся, бо я  тобі його відріжу ». Ось це все – це нехай говорять не тобі, а мені. А вже я знайду, що відповісти, повір мені. А ти сиди, слухай і мотай на вус.

9. Тебе не можуть не пустити на заняття. Навіть якщо ти забула змінний одяг

Навіть якщо спідниця у тебе не того відтінку і фасону, який би хотів бачити учитель. Твоє право вчитися закріплено в Конституції. Можеш з висоти твого метра з кепкою важкувато демонструвати здатність захищати свої права. Але спеціально бунтувати, звичайно, не варто. А якщо вже так сталося, і одяг забула, то сміливо захищай своє право вчитися в помитому вуличному взутті. Тому що чужу працю треба поважати – підлога повинна залишатися чистою.

10. У будь-якій ситуації знай – у тебе є захист. Цей захист – я

Ти можеш подзвонити мені в будь-який момент і розповісти мені все, що завгодно. І я допоможу тобі вирішити будь-яку скрутну ситуацію. Як Бетмен або Карлсон. Я поруч!

Поради батькам

Перший раз у дитячий садок

Вам нарешті дали місце в дитячому садку. Ви робите або вже зробили медкарту, і вам стає дедалі більш лячно. А раптом дитині в садочку буде погано? Раптом син чи донька не подру­житься з іншими дітками? А що, якщо малюк рюмсатиме вранці або й узагалі садок зненави­дить? Як пом'якшити адаптацію до дитсадка і полегшити цей непростий період і дітям, і бать­кам? 

СПОЧАТКУ ПРО ТЕ ЩО НЕ ТРЕБА РОБИТИ

Не треба заздалегідь привчати дитину до самостій­ності! Не потрібно тягнути паросток угору, щоб ріс швидше. Діти найкраще розвиваються в атмосфері любові й тепла Тому насичуйте дитину своєю любов'ю, везіть на канікули, якщо це заплановано. Грайтеся з нею, гуляйте, малюйте, ліпіть. Нехай малюк до виходу в садок буде задоволеним життям, безтурботним і впевненим у вашій любові та в стабільності життя!

 А ТЕПЕР ПРО ТЕ, ЩО РОБИТИ ПОТРІБНО

1. Ходити з дитиною біля дитячого садка. Щоб мале­чі захотілося туди - на ті дитячі майданчики, гратися з тими дітками. Цей прийом добре спрацьовує з активни­ми малюками, які люблять дитячі майданчики і дитячі компанії.

2. Попросіть дозволу у завідувачки дошкільного закла­ду погуляти з дитиною територією садочка. Краще, коли там порожньо, не під час загальної дитячої прогулянки, щоб не довелося пояснювати карапузу, чому не можна до дітей (а до дітей не можна).

3. Попросіть дозволу подивитися групу (можуть не до­зволити).

4. Познайомтеся з вихователькою. Відпустка у вихо­вательок два місяці, і ви встигнете познайомитися з нею або, у червні, або у другій половині серпня. Можна до­мовитися з вихователькою, щоб вона вручила малюкові начебто від себе сюрприз, заздалегідь приготовлений вами. Нехай дитині вона сподобається!

5. Якщо ваша дитина дивиться мультфільми, можна ненароком вмикати їй мультики, де дітки і звірята ходять у садочок - про пінгвіна Поло, про свинку Пеппу.

6. Читайте книжки, де герої ходять у садок, щоб ди­тина сприйняла дошкільний заклад як норму дитячого життя, це їй допоможе (навіть якщо ви самі не вважаєте його нормою і вихід у садок вимушений).

7. Поясніть різницю між хлопчиками і дівчатками, якщо ще не пояснили, щоб у дитини не було шоку в спільному туалеті.

8. Потихеньку вчіть малюка одягатися самотужки. Не змушуйте, щоб не викликати відторгнення, а радійте кожному застебнутому самостійно ґудзику і кожному са­мостійно взутому черевичку. Позитивне підкріплення -найефективніший метод.

9. Купуючи одяг, вибирайте те, що дитина може одяг­ти сама! Штанці на резинці кращі, ніж джинси. Футболки кращі, ніж сорочки з дрібними ґудзичками. Ґудзики засті­бати корисно, звичайно, але ніхто в садку не чекатиме, поки малюк упорається з ними, його почнуть квапити, а дитина буде нервувати. Плаття для дівчаток беріть без ґудзиків і кнопок на спині. Взуття краще на липучках, а не на застібках, зимове - без шнурівок.

10. Важливо, щоб малюк сам міг сходити в туалет - сісти на унітаз так, щоб не намочити одяг, і надіти все потім у правильному порядку - спочатку трусики, потім штанці.

ДО ЧОГО ГОТУВАТИСЯ БАТЬКАМ

1. До того, що на печатках доведеться приділяти ди­тині підвищену увагу вдома. Найкраще для успішної адаптації до садка - це батьківські любов і увага перед відходом і відразу після садочка.

2. Істерики після дитсадка - це нормально! Не треба їх обривати і забороняти. Дитині необхідно випустити стрес.

3. На жаль, діти в перший рік дитячого садка можуть багато хворіти. Готуйтеся до цього морально. І завчасно продумайте, хто сидітиме з малечею і як ви домовляти­метеся з роботодавцем.

При підготовці статті був використаний матеріал з газети «Батьки і діти».

ДИВО-ДЕРЕВО

ДОРОГОВКАЗ В КРАЇНУ ПОЧИТАЛІЮ!

Для того,щоб маленькі користувачі бібліотеки-філії №14 могли орієнтуватись у книжковому світі
працівники "виростили" диво-дерево "Любій малечі про цікаві речі".
Результат ПОРАДУВАВ!
ВСІМ СПОДОБАЛОСЬ диво-дерево, яке виросло в останій місяць літа!!!
А як Вам?

Виховання самостійності у дітей

Виховання самостійності: поради батькам дітей різного віку.

Чи можна виховати в дитині самостійність і як це зробити? Які помилки допускають батьки і як їх уникнути? У цих складних питаннях допоможе розібратися психолог. 

Що таке самостійність? 
Зазвичай батьки починають замислюватися про самостійність своєї дитини, коли той починає ходити до школи. Проте починати виховувати це якість потрібно набагато раніше - і чим раніше, тим більших успіхів можна досягти. 

Перш ніж говорити про те, як же виховувати в дітях самостійність і коли необхідно це робити, потрібно визначитися з тим, що це таке. Відповідь на питання, що ж таке самостійність, буде різним, залежно від віку дитини. 

Давайте відзначимо найбільш важливі етапи та вікові періоди для становлення цього найважливішого людської якості. 

Етапи становлення 
Перш за все, це ранній вік. Вже в 1-2 роки у дитини починають з'являтися перші ознаки самостійних дій. Особливо яскраво прагнення до самостійності проявляється в 3 роки. Існує навіть таке поняття, як криза 3-х років, коли дитина раз у раз заявляє: «Я сам!». У цьому віці він все хоче робити сам, без допомоги дорослого. Але на цьому етапі самостійність є лише епізодичною характеристикою дитячої поведінки. 

До кінця цього періоду самостійність стає відносно стійкою особливістю особистості дитини. 

Підлітковий вік - коли дитина відділяється від батьків, прагне до незалежності, самостійності, «хоче, щоб дорослі не лізли в його життя». 
Як бачимо, передумови розвитку самостійності складаються в ранньому віці, однак лише починаючи з дошкільного віку, вона набуває системність і може розглядатися як особливе особистісне якість, а не просто як епізодична характеристика дитячої поведінки. 

До кінця підліткового віку при правильному розвитку самостійність формується остаточно: дитина не просто вміє щось робити без сторонньої допомоги, але і брати відповідальність за свої вчинки, планувати свої дії, а також себе контролювати і давати оцінку результатам своїх дій. Підліток починає усвідомлювати, що самостійність не означає повної свободи дій: вона завжди утримується в рамках прийнятих у суспільстві норм і законів, і що самостійність - це не будь-яка дія без сторонньої допомоги, але дія свідоме і соціально прийнятне. 

Наші рекомендації 
Якщо говорити про виховання самостійності, то, виходячи з різних вікових етапів, можна дати наступні рекомендації батькам. 

Ранній вік 
1. Необхідно пам'ятати, що не потрібно виконувати за дитину те, що він може зробити сам. Якщо дитина вже навчився, наприклад, є чи одягатися без допомоги дорослого, то дайте йому можливість робити це самостійно! Звичайно, Ви можете одягнути дитину швидше, ніж він зробить це сам, чи нагодувати його, не забруднивши одяг і все навколо, але тоді Ви будете заважати зростанню самостійності дитини. 

2. Слід допомагати дитині тільки в тому випадку, якщо він сам просить дорослого про допомогу. Не потрібно втручатися в діяльність дитини тоді, коли він чимось зайнятий, якщо він не просить Вас про це. Звичайно, дорослі часто краще розуміють, як виконати ту чи іншу дію, але важливо дати можливість дитині знайти рішення самостійно! Нехай він вчиться осягати якісь речі сам і робити маленькі відкриття. Але батькам при цьому слід бути розумними! Якщо дитина робить щось, що представляє небезпеку для нього, то слід, звичайно ж, захистити його від цього, навіть якщо він не просить про це.

Стаття опублікована в православному журналі для батьків «Виноград» (№ 37, вересень-жовтень 2017).

Вітаємо ТЕТЯН та СТУДЕНТІВ

Зі святами 25 січня 2018 року

25 січня поєднало в собі два свята: це День великомучениці Тетяни та, звісно, улюблене свято молоді, День студента. До речі, саме студенти називають Тетяну своєю покровителькою.

Колектив бібліотеки-філії №14 вітає усіх студентів зі святом, та бажає їм успіхів у навчанні, гарної практики, сил і часу! Все у ваших руках.

З Днем студентів!

А також шле вітання усім Тетянам.

Як пісня дзвінко ллється,

Хай гарно так живеться,

Хай доля посміхається,

Здоров'я додається,

Хай буде свято на душі,

А серце щастям багатіє,

Хай водограй вирує почуттів,

Збуваються всі мрії!

Поради батькам

Як швидко та якісно навчити дитину читати?

Часто батьки починають вчити дитину читати літери так, як вони вимовляються в алфавіті: «М» — це літера «Ем», «Б» — це буква «Бе» і т. д. Та хіба ж це правильно?

 Пропонуємо методику швидкого і правильного навчання читанню, щоб ваш малюк до того, як сісти за шкільну парту, вже міг вільно прочитати будь-яку дитячу книгу для дошкільнят.

Основні правила:

1) Вибір методики. Найкраще буде, якщо ви купите буквар з яскравими картинками, який допоможе вашій дитині не занудьгувати під час читання.

2) Як правильно вчити голосні і приголосні? Спершу вчимо відкриті голосні, тверді: А, О, У, И, Е... Потім вчимо тверді дзвінкі приголосні: М, Л.. Важливо: вимовляти приголосні треба тільки звуками, тобто не Ме, не Ем, а просто «М» і все. Потім вчимо глухі і шиплячі звуки: Ж, Ш, К, Д, Т і т. д.

3) Обов’язково повторювати пройдений матеріал. Закріплення матеріалу дозволить швидше виробити правильний механізм читання у дитини.

4) Читаємо по складах. А ось тепер, коли ми вже вивчили частину звуків, треба навчити дитину читати по складах. Насправді це не так складно, як здається. Розберемо склад «Ма». Подивіться в букварі, як перша буква складу «М» біжить до другої букви «а». Ось так і треба вчити дитину читати по складах: «м-м-м-ма-а-а-а-а» — «м-м-м-ма-а-а-а-а».

5) Вчимо нескладні склади. Перші склади, яким ви повинні навчити дитину читати, повинні бути нескладними ( тобто складаютися з двох звуків), наприклад, МА, ЛА, НА, ПРО. Дитина повинна зрозуміти алгоритм цього читання по складах. Тоді через декілька днів дитина почне читати більш складні склади: ЖУ, ВЕ, ДО, тобто з шиплячими і глухими приголосними.

6) Вчимо складні склади. Поки ще рано переходити до читання книг, краще добре закріпити читання по складах, щоб дитина ґрунтовно зрозуміла механізм складання складів, а з них — вже слів. Починайте вивчати склади, в яких голосна йде попереду приголосної: АВ, ОМ, ВУС, ЕХ і т.д.

7) Вчимо читати перші прості слова. А ось вже тут можна починати вчити перші нескладні слова: МА-МА, РА-МА, МО-ЛО-КО.

8) Щоб навчити дитину добре читати, обов’язково стежте за вимовою складів. Увага: деякі батьки і навіть вчителі і вихователі в дитячих садах змушують дітей співати склади. Діти звикають до цього і починають співати їх постійно, при цьому навіть проміжки між словами не роблячи. Тобто «ма-ма-ми-ла-ра-му» співається такими дітьми на одному диханні. А деякі діти навіть примудряються співати весь текст абзацу, не роблячи пауз навіть коли стоять крапки, коми або окличні (запитальні) знаки. Тому: якщо ви вчите дитину читати, вчіть добре відразу — не дозволяйте дитині співати все підряд, обов’язково змушуйте її робити паузи між словами і між реченнями. Відразу навчіть дитину так: проспівали слово, пауза, проспівали друге, пауза.

9) У якому віці треба навчати дитину читати?Не квапте події. Якщо вашій дитині 3 або 4 роки, їй зовсім не хочеться сидіти над книгами, швидко читати чи складати букви в склади. В цьому віці ще рано починати вчити дитину читати, якщо звичайно, вона сама не виявляє особливого бажання оволодіти грамотою. Інша справа, 5 і навіть 6 років — в цьому віці дітей обов’язково треба навчити читати і писати основні фрази друкованими літерами («МАМА», «КОРОВА», «МОЛОКО»). Зазвичай з цим справляються вихователі в дитячих садах. Але ті діти, які не ходять в садок, обов’язково повинні отримати ці знання від батьків або бабусі з дідусем, або від репетитора. Справа в тому, що сучасна програма навчання в школі вже передбачає те, що дитина приходить у перший клас вже вміє читати по складах.

10) Вчимося граючи. Не намагайтеся відразу навчити дитину читати швидко або виразно. В першу чергу, вона повинна навчитися складати склади самостійно, читати їх у книжках, складати слова і пропозиції, тобто оволодіти технікою читання. Нехай спочатку це буде дуже повільно і трохи складно для дитини, але ви повинні спокійно виправляти її помилки. Адже гра — це завжди розслаблення, відсутність стресу. А саме це і потрібно, щоб дитина зрозуміла усе, що від неї вимагають дорослі.

Виховання підлітка

Особливості психічного розвитку підлітка (11-12 до 14-15 років).

Підлітковий вік є першим перехідним періодом від дитинства до зрілості. Якісні зміни, що відбуваються в інтелектуальній та емоційній сферах особистості підлітка (інтенсивний, нерівномірний розвиток і ріст організму, особистісні новоутворення та ін.), породжують новий рівень його самосвідомості, потреби у самоствердженні, рівноправному і довірливому спілкуванні з ровесниками і дорослими. Інтенсивний статевий розвиток зумовлює виникнення статевого потягу і пов'язані з ним переживання й інтереси.

         Зміни, що відбуваються в організмі дитини у перехідний період від дитинства до підліткового віку зумовлюються насамперед статевим дозріванням. Статеве дозрівання позначається на розвитку і функціях всього організму. Усе починається із змін в ендокринній системі. Посилюється діяльність гіпофізу, а його гормони стимулюють ріст тканин і функціонування залоз внутрішньої секреції (статевих, щитовидної залози та інших), що спричинює фізичний і фізіологічний розвиток. Відбувається стрибок у рості. У підлітковому віці спостерігається невідповідність у розвитку серця, судинної системи (артерій) і маси тіла.

 У дитинстві існує баланс у діяльності ендокринної та нервової системи. У підлітковому віці цей баланс втрачений, а новий тільки почав встановлюватися. Ця перебудова відображається на загальній неврівноваженості, дратівливості, руховій активності, періодичній апатії, в’ялості. У вищій нервовій діяльності підлітка спостерігаються суперечності. В одних випадках учні цього віку поводять себе цілком розсудливо, виважено, а в інших на ті самі стимули вони реагують неадекватно, надмірно емоційно.

Конфлікт – це наслідок невміння або небажання дорослого рахуватись з розвитком особистості в підлітковому віці і знайти підлітку нове місце поряд із собою. Дорослому потрібно будувати взаємовідносини із підлітком, як з іншим дорослим – дружнього характеру, змістовної співпраці з характерними для них нормами взаємної поваги, довіри, допомоги. Підліток чекає розуміння з боку дорослих. Співпраця дозволить дорослому поставити підлітка у становище свого помічника, товариша у різних справах, а самому стати для нього взірцем і другом.